Бісерне диво
8 років тому їй наснився дивний сон, в тому сні вона вишивала. В руках у неї був бісер, а на полотні вимальовувалася чарівна червона квітка. Віра Миколаївна, директор Денежниковського сільського будинку культури, ніколи не займалась вишиванням, вона навіть не знала, що це можна робити саме бісером. Але сон виявився настільки детальний, вона відчувала кожну бісеринку та переплетіння ниток на тканині! Віра Миколаївна вирішила спробувати. На ранок вона поїхала до Луганська, на той час бісер в їхньому селі не продавався, купила все необхідне, і взялася за свою першу роботу. Невдовзі на полотні з’явилась та сама червона квітка. І так, на власне здивування, Віра Миколаївна почала вишивати, опановуючи різні техніки та стилі.
Пройшло кілька років і вона стала справжнім професіоналом своєї справи. Місцеві діти дізнались про талант Віри Миколаївни і теж захотіли навчитись вишивати. Тоді виникла ідея написати проект до фонду «Слобідський селянський розвиток» на підтримку навчання сільської молоді. Проект підтримали і Віра Миколаївна почала заняття. Завдяки отриманим грошам, зовсім невеликим, 2 500 грн, було закуплено бісер, полотна, нитки та інші матеріали. А завдяки тренінгам з логічного планування, які проводив для селян МБФ “Добробут громад”, Віра Миколаївна змогла вдало організувати роботу гуртка і, навіть, планує почати продавати вироби для утримання гуртка та закупівлі матеріалів. Одразу по завершенню уроків, діти мчали до гуртка «Простір бісерних чудес» і годинами сиділи над створенням візерунків. Гурток розширювався. Сюди почали ходити не тільки дівчатка, але й хлопчики. Чоловік Віри Миколаївни, Володимир, працює вчителем праці в місцевій школі, побачивши натхнення своєї дружини він вирішив також допомогти і зробив ткацький станок, на якому Віра Миколаївна змогла би ткати бісером.
Віра Миколаївна з усією душею вболіваю за свою справу та за розквіт свого гуртка. Вона навіть матеріали закуповує на свої гроші зі своєї зарплатні у 850 гривень (105$). Заняття у гуртку безкоштовні для всіх. Сьогодні Віра Миколаївна навчає близько 30 дітей. І вона надзвичайно щаслива бачити блиск в дитячих очах, бачити коли діти пишаються тим, що вміють робити своїми руками. Вони створюють рушники, вишиванки, квіти з бісеру, біжутерію та ін. Колектив гуртка постійно бере участь у різноманітних конкурсах народної творчості районного та обласного рівнів. Інна Доліна, яка зростала в багатодітній родині, виграла в одному з таких конкурсів та отримала путівку до міжнародного табору «Артек». А згодом, коли вона поступила до університету на факультет дизайну, їй вдалося отримати додаткову стипендію завдяки тому, що вона мало не єдина займалась вишивкою бісером.
В основному всі вироблені твори діти дарять своїм родичам та друзям. «На початку їм не вистачало витримки», – каже пані Віра, «Діти не могли довго сидіти над тим чи іншим твором, особливо, коли в них щось не виходило. Проте згодом, набравшись досвіду, вони почали все більше часу проводити в майстерні і створювати все більш професійні речі». Володимир Руденко, чоловік Віри, на прохання учнів, допоміг їм зробити свої станки для ткання бісером. Діти самі забивали гвіздки, підбирали запчастини. До цього на уроках праці учні робили різноманітні вироби з дерева, а тепер вони навчились інкрустувати їх бісером. Адміністрація місцевої школи дуже схвально ставиться до діяльності гуртка. А зимою, коли в приміщенні будинку культури, в якому знаходиться майстерня, стає дуже холодно, школа виділяє приміщення для занять гуртка. Дітям не доводиться навіть йти через село до будинку культури, вони просто після уроків лишають на додаткові заняття по вишиванню.
Такі заняття є надзвичайно корисними з усіх точок зору, по-перше вони дають змогу дітям бути задіяними після уроків і не знаходитись на вулиці, по-друге це допомагає їм розвивати свої таланти та пишатися результатами своєї творчості, і нарешті це гуртує дітей навколо одної справи, що також є важливим.
Такий гурток був перший в Новоайдарському районі, який займається бісеровишиванням. До цього в районі навіть не було жодного магазину, в якому би продавався бісер. Сюди його навіть не завозили. А тепер сусідні села перехопили естафету і теж відкривають подібні клуби. І навряд чи можна знайти магазин, в якому б не продавали бісер.
Якось на заняття до пані Віри завітали представники недільної школи з с. Половинкино. Коли вони побачили як натхненно діти ставляться до вишивання, вони запросили Віру Миколаївну до себе в село, проводити уроки в недільній школі. Після першого ж уроку пані Віру не схотіли відпускати, просили приїжджати частіше. І ось вже два роки кожної неділі пані Віра приїжджає до Половинкина і вчить місцеву молодь і не тільки основам вишивки та творчості загалом. Місцевий батюшка пообіцяв молиться за Віру Миколаївно та за успіх її справи. І не дивно, адже такі люди, як вона – це приклад для інших.
Зараз Віра Миколаївна чекає повернення дітей з канікул та початку нового навчального року. Вона планує урізноманітнити вироби та додати нові техніки та матеріали. Нажаль гурток не має належного фінансування, але Віра Миколаївна шукає спонсорів та донорів, які могли би підтримати діяльність гуртка. Представники МБФ “Добробут громад”, в свою чергу, пообіцяли допомогти гуртку у пошуках програм підтримки. Ми віримо, що завдяки таким самовідданим людям як пані Віра Руденко наше суспільство, хоча й локально, зміниться на краще, а наші діти будуть в надійних люблячих руках.